Ви зараз переглядаєте НАЙНЕВДАЛІШІ ЕКРАНІЗАЦІЇ КЛАСИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  • Категорія запису:Книги / Кіно

Твори класиків світової літератури завжди привертають увагу режисерів. Деякі картини стають справжніми шедеврами кінематографа, однак нерідкі випадки, коли фільм, знятий за книгою, розчаровує глядача. Поряд з вдалими фільмами дуже часто зустрічаються екранізації, де режисерське бачення псує все враження від прочитання самого твору.

«Війна і мир», режисер Кінг Відор, 1956 найневдаліші екранізації творів класичної літератури

Читайте також: КНИЖКОВІ ВІДМІННОСТІ “ГАРРІ ПОТТЕРА” ВІД ФІЛЬМІВ

Режисер, який зняв в 1956 році «Війну і мир» від твору Льва Толстого залишив хіба що назву та імена героїв. Все інше – це насправді режисерський політ фантазії. Одрі Хепберн, яка зіграла Наташу Ростову, на думку глядачів, не змогла в повній мірі передати характер і манери героїні Льва Толстого, незважаючи на зовнішню схожість образів.

Глибоко філософський твір Льва Толстого у втіленні Кінга Відора перетворився в романтичну казку про кокетливу дівчині, яка безуспішно намагається розібратися в своїх почуттях. В цілому сюжет «Війни і миру» в цій екранізації вгадується з великими труднощами, а вся дія не відрізняється динамічністю, змушуючи глядачів відверто нудьгувати.

«Війна і мир», режисер Том Харпер, 2016 найневдаліші екранізації творів класичної літератури

Читайте також: 14 ВІДОМИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ ТА ЇХ ПРОТОТИП

Ще більший подив у глядача викликав міні-серіал «Війна і мир» молодого британського режисера. Важко собі уявити, щоб на початку XIX століття юні панянки в Росії вели себе настільки фривольно, як в серіалі. І вже тим більше незрозуміла постільна сцена Елен з її братом, Анатолем Курагіним.

При цьому ключові сцени роману Льва Толстого і зовсім залишені за кадром або показані схематично: одкровення Наташі Ростової, роздуми Андрія Болконського. На перше місце поставлена не філософія, а відносини між чоловіками і жінками. При цьому навіть у відносинах допущена вельми вільна інтерпретація класики.

«Анна Кареніна», режисер Джо Райт, 2012 найневдаліші екранізації творів класичної літератури

Ще одна екранізація твору великого російського письменника виявилася абсолютно невдалою. Можливо, причина криється в простому нерозумінні тієї самої загадкової російської душі. Однак ті глядачі, які були знайомі з романом «Анна Кареніна», помітити повну невідповідність характерів і причин тих чи інших вчинків героїв.

Незважаючи на те, що фільм непоганий й знятий реально красиво, від самого твору в ньому залишилося дуже небагато. Особливе здивування викликає головна героїня, яку грає Кіра Найтлі. Дуже спірними виглядають сцени, де Анна Кареніна виблискує оголеними ділянками тіла, тим більше, що зовні актриса в порівнянні з героїнею Льва Толстого виглядає вкрай виснаженою.

«Портрет Доріана Грея», режисер Олівер Паркер, 2009 найневдаліші екранізації творів класичної літератури

У трактуванні англійського режисера і актора «Портрет Доріана Грея» виявляється нічим іншим, як містичним трилером. Втім, і головний герой Оскара Уайльда постає на екрані вельми порочною особистістю, вся мета існування якого зводиться до задоволення своїх ницих інстинктів.

В оригіналі Оскар Уайльд не прагнув зобразити свого персонажа ідеальною особистістю, але й до розпусного молодого чоловіка зі схильністю до збочень він теж навряд чи дотягував. Глядачі відзначають, м’яко кажучи, невідповідність атмосфери та проблематики роману англійського письменника в екранізації.

«Вій», режисер Олег Степченко, 2014 найневдаліші екранізації творів класичної літератури

Фільм, який знімався з 2005 по 2014 рік, був заявлений майже як шедевр кінематографії. За фактом глядачі сповна змогли оцінити спецефекти, костюми і декорації. А ось збігів з сюжетом гоголівського «Вія» вкрай мало. Навіть місцем дії є селище не в степу, так барвисто описаному письменником, а в дрімучих лісах.

Втім, іноді герої радують глядача текстами, близькими до оригіналу. Але у фільмі відсутнє найголовніше – та сама приголомшлива атмосфера твору великого Гоголя. Зате є абсолютно незрозумілі герої, про яких навіть не йдеться в самій повісті.

«Великий Гетсбі», режисер Баз Лурман, 2013«Великий Гетсбі», режисер Баз Лурман, 2013 рік

Цей режисер давно відомий своїм постмодерністським поглядом на світову класику. Ось і в разі екранізації роману Френсіса Скотта Фіцджеральда явне здивування викликає неймовірне змішання стилів і епох. Дія фільму відбувається в 1920-і роки, але музичний супровід фільму майже все сучасне електронне. Це викликає явний дисонанс.

Яскраві та святкові сцени в картині відображені вельми переконливо, проте в кожному драматичному кадрі відчувається фальш і недоробка. Навіть загибель Великого Гетсбі нагадує мелодраму.

Проте, за костюми і декорації фільм удостоєний двох премій «Оскар», а затянутість сюжету і змішання музики різних століть, врешті-решт можна списати на індивідуальний режисерський стиль. Проте знавці літератури радять все ж читати «Великого Гетсбі, а не дивитися на нього у виконанні Леонардо Ді Капріо.

Залишити відповідь