Літературні герої, як правило, є художньою вигадкою автора. Але у деяких із них все ж є реальний прототип, який зазвичай жив за часів автора, або відомі історичні особистості.
Прототип літературного героя
Ми розповімо, ким же були ці незнайомі широкому колу читачів фігури.
Шерлок Холмс
Читайте також: ГЕРАЛЬТ ІЗ РІВІЇ: ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВІДЬМАКА
Навіть сам автор визнав, що прототип Шерлока Холмса – його наставник Джо Белл, в якого з Холмсом є багато спільних рис. На сторінках автобіографії можна було прочитати про те, що письменник часто згадував про свого викладача, говорив про його орлиний профіль, допитливий розум та дивовижну інтуїцію. За його словами, доктор міг перетворити будь-яку справу в точну систематизовану наукову дисципліну.
Нерідко доктор Белл користувався дедуктивними методами дізнання. Тільки по одному вигляду людини він міг розповісти про її звички, про біографію й навіть часом ставив діагноз. Після виходу роману Конан Дойль листуватися з «прототипом» Холмса, і той розповів йому, що, можливо, саме так і склалася б його кар’єра, вибери він інший шлях.
Остап Бендер
Читайте також: КНИЖКОВІ ВІДМІННОСТІ “ГАРРІ ПОТТЕРА” ВІД ФІЛЬМІВ
Людина, яка стала прототипом великого комбінатора з “12 стільців” Ільфа і Петрова у свої 80 років ще працювала провідником на залізниці в поїзді Москва-Ташкент. Уроджений одесит Остап Шор був схильний до авантюр. Він представлявся то художником, то гросмейстером з шахів і навіть виступав в якості члена однієї з антирадянських партій.
Тільки завдяки своїй незвичайній фантазії Остапу Шору вдалося повернутися з Москви до Одеси, де він служив у карному розшуку і вів боротьбу з місцевим бандитизмом. Ймовірно, звідси й шанобливе ставлення Остапа Бендера до Кримінального кодексу.
Професор Преображенський
У професора Преображенського з відомого булгаковського роману «Собаче серце» теж був реальний прототип – французький хірург російського походження Самуїл Абрамович Воронов. Ця людина на початку 20-го століття викликала справжній фурор в Європі, пересаджуючи залози мавпи людині для омолодження організму. Перші операції ефект продемонстрували просто вражаючий: у літніх пацієнтів спостерігалося відновлення статевого життя, поліпшення пам’яті і зору, легкість пересувань, а діти, що відставали у розумовому розвитку, знаходили жвавість розуму.
Лікування в Воронова пройшли тисячі людей, а сам лікар відкрив власний мавпячий розплідник на Французькій Рив’єрі. Але пройшло зовсім небагато часу пацієнти диво-лікаря починали відчувати себе гірше. З’явилися чутки, що результат лікування всього лише самонавіювання, а Воронова назвали шарлатаном.
Пітер Пен
Хлопчика з прекрасною феєю Дінь-Дінь світу і самому Джеймсу Баррі – автору написаного твору – подарувало подружжя Девіс (Артур і Сільвія). Прототипом для Пітера Пена став Майкл – один з їх синів. Казковий герой отримав від реального хлопчика не тільки вік і характер, але і кошмари. А сам роман – посвята брату автора – Девіду, який помер за добу до свого 14-річчя під час катання на ковзанах.
Доріан Грей
Прикро, але головний герой роману «Портрет Доріана Грея» істотно зіпсував своєму життєвому оригіналу репутацію. Джон Грей – прототип Доріана Грея – в молодості був протеже і близьким другом Оскара Уайльда, був прекрасний, міцний і мав зовнішність 15-річного хлопчика.
Але їх щасливому союзу прийшов кінець, коли про їхній зв’язок стало відомо журналістам. Розгніваний Грей звернувся до суду, домігся вибачень від редакції газети, але після цього його дружба з Уайльдом закінчилася. Незабаром Джон Грей зустрів Андре Раффаловича – поета і вихідця з Росії. Вони прийняли католицтво, а через деякий час Грей став священиком у церкві Святого Патрика в Единбурзі.
Аліса
Історія Аліси в Країні чудес почалася в день прогулянки Льюїса Керолла з дочками ректора Оксфордського університету Генрі Ліделл, в числі яких була і Аліса Ліделл. Керрол придумував історію на ходу на прохання дітей, але в наступні рази не забув про неї, а став складати продовження. Через два роки автор подарував Алісі рукопис, що складався з чотирьох розділів, до якого була прикріплена фотографія самої Аліси в семирічному віці. Називався рукопис «Різдвяний подарунок дорогій дівчинці на згадку про літній дні».
Карабас-Барабас
Як відомо, Олексій Толстой, планував тільки викласти «Піноккіо» Карло Коллодіо російською мовою, а вийшло, що написав самостійну історію, в якій явно проведені аналогії з діячами культури того часу. Оскільки Толстой не мав слабкості до театру Мейєрхольда і його біомеханіки, то саме директору цього театру і дісталася роль Карабаса-Барабаса. Пародію можна вгадати навіть в імені: Карабас – це маркіз Карабас з казки Перро, а Барабас – від італійського слова шахрай – барабан. А от не менш значима роль продавця п’явок Дуремара дісталася помічникові Мейєрхольда, який працював під псевдонімом Вольдемар Люсцініус.
Лоліта
За спогадами Брайана Бойда, біографа Володимира Набокова, коли письменник працював над своїм скандальним романом «Лоліта», він регулярно переглядав газетні рубрики, в яких публікувалися повідомлення про вбивства і насильство. Його увагу привернула історія Саллі Хорнер і Франка Ласалля, що відбулася в 1948 році: чоловік середніх років викрав 12-річну Саллі Хорнер і тримав її при собі майже 2 роки, поки поліція не знайшла її в одному з каліфорнійських готелів. Ласалль – прототип героя Набокова – видавав дівчинку за свою дочку. Набоков навіть побіжно згадує цей випадок в книзі словами Гумберта:
«Чи зробив я з Доллі те ж саме, що Франк Ласалль, 50-річний механік, зробив з одинадцятирічною Саллі Хорнер в 48-м?».
Карлсон
Історія створення Карлсона – міфологізована і неймовірна. Літературознавці запевняють, що можливо прототип цього кумедного персонажу став Герман Герінг. І хоча родичі Астрід Ліндгрен цю версію спростовують, такі чутки і сьогодні мають місце бути.
Астрід Ліндгрен познайомилася з Герінгом в 1920-і роки, коли він організовував авіашоу в Швеції. У той час Герінг був якраз «в розквіті сил», відомим льотчиком-асом, чоловіком з харизмою і прекрасним апетитом. Моторчик за спиною у Карлсона – інтерпретація на тему льотного досвіду Герінга.
Прихильники цієї версії відзначають, що деякий час Астрід Ліндгрен була палкою прихильницею націонал-соціалістичної партії в Швеції. Книга про Карлсона була надрукувала в 1955 році, тому про пряму аналогію мова йти не могла. Проте, не виключено, що харизматичний образ молодого Герінга вплинув на появу чарівного Карлсона.
Одноногий Джон Сільвер
Роберт Льюїс Стівенсон в романі «Острів скарбів» зобразив свого друга Вільямса Хенслі зовсім не критиком і поетом, ким він і був по суті, а справжнісіньким лиходієм. У дитячі роки Вільям переніс туберкульоз, і йому ампутували ногу до коліна. Перед тим, як книга з’явилася на прилавках магазинів Стівенсон сказав другові:
«Я повинен тобі зізнатися, Злий на вигляд, але добрий в глибині душі Джон Сільвер був списаний з тебе. Ти ж не в образі?»
Вінні Пух
За однією з версій, відомий на весь світ плюшевий ведмідь отримав своє ім’я на честь улюбленої іграшки сина письменника Мілна Крістофера Робіна. Втім, як і всі інші герої книги. Але насправді його прототип Вінніпег – так звали ведмедицю, яка жила в лондонському зоопарку з 1915 по 1934 роки. У цієї ведмедиці було безліч дітлахів-шанувальників, серед яких і Крістофер Робін.
Дін Моріарті і Сел Парадайз
Незважаючи на те, що головних героїв у книзі звуть Сел і Дін, роман «В дорозі» Джека Керуака суто автобіографічний. Залишається тільки здогадуватися, чому Керуак відмовився від свого імені в самій відомій книзі для бітників.
Дейзі Б’юкенен
У романі «Великий Гетсбі» його автор Френсіс Скотт Фіцджеральд глибоко і проникливо описав Джиневру Кінг – свою першу любов. Їхній роман тривав з 1915 по 1917 роки. Але через різні соціальні статуси вони розлучилися, після чого Фіцджеральд написав, що «бідні хлопчики не повинні навіть думати про те, щоб одружитися на багатих дівчатках». Ця фраза увійшла не тільки в книгу, а й в однойменний фільм. Джиневра Кінг стала і прототипом Ізабель Бордж в «По ту сторону раю» і Джуді Джонс в «Зимових мріях».
Джеймс Бонд
Літературна історія Джеймса Бонда почалася з серії книг, які були написані розвідником Яном Флемінгом. Перша книга серії – «Казино Рояль» – вийшла в тираж в 1953 року, через кілька років після того, як Флемінг був приставлений стежити за принцем Бернардом, який переметнувся з німецької служби в англійську розвідку. Після довгих взаємних підозр розвідники стали хорошими друзями. Бонд перейняв у принца Бернарда звичку замовляти «Горілку-мартіні», при цьому додаючи легендарну фразу «Збовтати, а не розмішувати».
