Сьогодні у Marvel Studios цілком заслужена репутація курки, що несе золоті яйця. Мільярдні збори, високі оцінки критиків, любов глядачів – словом, машина, яку одинадцять років тому запустив Кевін Файгі, майже не дає збоїв. Але недавній провал «Темного фенікса» нагадав, що не все те золото, що за коміксами знято. Навіть по Marvel.
Ми згадаємо десять екранізацій, які розчарували фанатів жанру і кинули потворну тінь на знаменитий бренд.
Каратель: Територія війни (2008)
Читайте також: НАЙНЕВДАЛІШІ ЕКРАНІЗАЦІЇ КЛАСИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Месникові з білим черепом на грудях ніколи не щастило на великому екрані. Версії з Дольфом Лундгреном і Томасом Джейн взяли з першоджерела лише ім’я головного героя і загальну фабулу, а в іншому були нічим не примітними бойовиками. «Територія війни» повинна була зіграти на контрасті та підкорити фанатів канонічністю, а також брутальними вбивствами. На жаль, її спіткала доля недавнього «Хеллбоя»: широка аудиторія кривавий атракціон не оцінила, і при бюджеті в тридцять п’ять мільйонів доларів картина насилу нашкрябала лише десять. Це найбільш принизливий касовий провал за всю історію екранізацій Marvel. Ну а критики з насолодою рознесли «Карателя» по цеглинці – хоча, можливо, і не цілком заслужено. Так, «Територія війни» – тупий, прямолінійний, відверто трешевий бойовик, але дух коміксів про Френка Кастла зберігся, мабуть, навіть краще, ніж в серіалі від Netflix. Це видовище, створене спеціально для фанатів, – сторонні можуть сміливо проходити мимо.
Шибайголова (2003)
Читайте також: КРАЩІ ФІЛЬМИ “БРИТАНСЬКОГО ТАРАНТІНО” – ГАЯ РІЧІ
Якби слово «хайп» увійшло в побут на початку нульових, можна було б з упевненістю говорити, що студія Fox намагалася перетворити «Шибайголову» в найбільш хайповий супергеройський фільм. У головній ролі Бен Аффлек, на той момент зірка «Армагеддону» і «Перл-Харбору», саундтрек від зірок MTV, інтерв’ю, в яких продюсери обіцяли по-справжньому дорослий погляд на супергероіку, а в результаті … Найгіршим кінокоміксом Marvel всіх часів «Шибайголову» не назвеш, але те, що покійний Стен Лі в 2012 році зарахував його до своїх найменш улюбленим екранізацій, говорить багато про що.
Почасти причина провалу в тому, що студія нещадно порізала картину, викинувши мало не головну сюжетну лінію і чимало сцен, які розкривають персонажів. В результаті не дуже складна, але цілісна історія перетворилася в набір епізодів, нанизаних на нитку. Якщо ви по старій пам’яті любите цей фільм, то знайдіть режисерську версію: вона не виправляє погану навіть за мірками нульових графіку і не рятує від феєричної клоунади Колліна Фаррела, але хоча б закриває деякі сюжетні діри.
Халк (2003)
Здавалося б, вже хто-хто, а Халк просто народжений для видовищного блокбастеру. Але режисер Енг Лі абсолютно не хотів знімати простий бойовик про зеленого велетня, який б’ється з мутантами й кидається військовою технікою. Він бачив в історії Брюса Беннера потенціал для грецької трагедії – вірніше, «Супергеройське опери», як він сам її називав. А студія Universal довіряла оскароносному постановнику, і, наскільки відомо, в творчий процес не лізла. Хоча, можливо, варто було, адже замість замовленого атракціону Лі зняв найдорожчий арт-хаус в історії кіно.
Одержаний фільм, подібно головному герою, страждає від моторошного роздвоєння особистості. В один момент це тягуча психологічна драма, а в інший – буфонада з мультяшними суперсобаками. Причому і те і інше задумано нібито зовсім не для того, щоб розважити глядача; все моторошно серйозно й по-театральному пафосно. Персонажі з кам’яними обличчями та болем в очах вимовляють розлогі монологи, а перебивається все це дивовижним монтажем. Енг Лі, мабуть, вирішив витлумачити поняття «кінокомікс» буквально, тому кадр часом розпадається на квадрати з різними планами і доповнюється мальованими ефектами – незалежно від того, доречно це чи ні.
«Халк» – безумовно унікальний фільм, але знятий він для глядачів з дуже специфічним смаком. Широка аудиторія його не прийняла, що довели результати прокату: вже на другий вікенд після прем’єри збори в Штатах просіли аж на сімдесят відсотків.
Блейд 3: Трійця (2004)
По суті, саме «Блейду» варто дякувати за сучасний бум супергероікі. Екшен, знятий за відносно скромні сорок п’ять мільйонів доларів, зібрав у світовому прокаті більше ста тридцяти мільйонів. Тим сумніше те, що свій шлях мисливець на вампірів завершив однозначним провалом.
«Трійця» народжувалася в страшних муках, чому немало посприяв Уеслі Снайпс. Актор шантажував продюсерів, постійно лаявся з режисером, відмовлявся виконувати трюки, а частенько взагалі забивав на зйомки, вважаючи за краще курити марихуану в своєму трейлері. Втім, не тільки в примхливій зірці біда третього «Блейду»: карикатурні лиходії, хаотичний і не видовищний екшн, ганебні діалоги з убогими жартами – все це «заслуги» режисера і сценариста Девіда Гойера. На жаль, той самий чоловік, що допоміг винищувачу нежиті стати зіркою, його ж і поховав. Фінальна частина зібрала набагато менше попередніх (хоча і другий фільм студії не обрадував), і франшиза вирушила доживати свої дні на ТБ. Фанатам залишається тільки чекати ребута.
Люди Ікс: Початок. Росомаха (2009)
До того як майже всі критики світу дружно затаврували «Темного фенікса», звання найгіршого фільму у франшизі про Людей Ікс носив перший сольник Росомахи. Здавалося б, що могло піти не так? Адже передісторія персонажу в коміксах Marvel справді багата яскравими, драматичними подіями – просто беріть найкрутіше і ліпіть з цього блокбастер з Х’ю Джекманом. Власне, саме цієї тактики і дотримувалася Fox, але перестаралася: в двогодинний фільм спробували впихнути взагалі все, що хоч якось пов’язане з Росомахою. Тут і Саблезубий, і полковник Страйкер з його експериментами, і Гамбіт, і камео Ксавьера, і наспіх пришита любовна лінія. Ну і, звичайно, Дедпул – як же забути про самий бездарний злив персонажу в історії?
В результаті вийшло місиво з нескладним, сумбурним сюжетом і сміховинною графікою, яку по-тихому викреслили з канону «Людей Ікс» і вважали за краще скоріше забути. Пам’ятає про нього, здається, тільки Райан Рейнольдс – актор з явним задоволенням познущався над фільмом в обох частинах «Дедпулу».
Примарний гонщик 2 (2012)
Перший «Примарний гонщик» зірок з неба не хапав, проте режисерові вже згаданого «Шибайголови» Марку Стівену Джонсону вдалося видати бадьорий містичний екшн, в якому були атмосфера і колоритні персонажі у виконанні досвідчених акторів – Пітера Фонди і Сема Еліота. Але сиквел студія довірила творцям хітового «Адреналіну» з Джейсоном Стейтемом: Марку Невелдіну і Брайану Тейлору. А заодно вдвічі урізала бюджет – і це неможливо не помітити.
«Примарний гонщик 2» виглядає й відчувається не як великий студійний блокбастер, а як одна з тих безнадійних виробів, що сьогодні викидаються прямо на Netflix, а раніше виходили на DVD. Прісну картинку Невелдайн і Тейлор спробували оживити своїми фірмовими фішками, на кшталт кліпового монтажу, анімованих вставок і вкраплень абсурдного гумору. Все це повинно було, по ідеї, зробити фільм «безумніше». Але за фактом безумство виходило виключно від Ніколаса Кейджа. Хто-хто, а він точно пішов на знімальному майданчику у відрив і переграв навіть самого себе. Побачити фільм варто лише заради цього цирку одного актора. Хоча краще знайдіть найсоковитіші епізоди на YouTube – цілком «Примарний гонщик 2» не варто вашого часу.
Електра (2005)
Електра точно не була найкращим персонажем все того ж «Шибайголови», але чомусь саме їй студія вирішила виділити спінофф. Чим взагалі керувалися кінобоси – загадка без відповіді. Дівчину-ніндзя навіть сьогодні знають в основному завдяки серіалам від Netflix, а в середині нульових її ім’я було знайоме тільки найзапеклішим фанатам коміксів Marvel. Проте сольник вийшов на екрани і … поховав акторську кар’єру Дженніфер Гарнер, а заодно і всю жіночу супергероіку на найближчі дванадцять років. Ні, звичайно, «Жінка-кішка» теж постаралася, але вклад «Електри» заперечувати не можна.
Вся стрічка – наочний доказ того, що навіть протистояння ніндзя-чаклунів можна зробити похмурим. Достатньо лише забити на історію, заповнити хронометраж порожнім базіканням і безглуздими коливаннями героїв, змусити акторів грати живі манекени, а рідкісний екшен порубати монтажем. Побачити «Електру» варто лише заради того, щоб краще зрозуміти, чому критики з таким захопленням зустріли «Чудо-жінку».
Лісовик (2005)
Хоррор від Marvel, до того ж з рейтингом R. Заінтриговані? Даремно. Адже «Лісовик» – блякле нагадування про ті похмурі часи, коли видавництво роздавало своїх персонажів кому завгодно. Так, ще на початку нульових контора Artisan Entertainment скопом викупила права на чотирьох героїв: Карателя, Чорну Вдову, Залізного Кулака і того самого Лісовика – по суті, марвелівского двійника Болотної тварини DC. Амбіції-то у компанії були досить скромні – по-швидкому зліпити кілька дешевих бойовичка для випуску на DVD. Однак в підсумку в «Карателя» вдалося заманити Джона Траволту, а тому фільм дістався до великих екранів. Слідом в виробництво відправився фільм жахів про болотного монстра. І ось тут компанія вирішила заощадити.
За словами причетних, в первісному сценарії багато уваги приділялося розкриттю персонажів, походженням Лісовика та його зв’язку з індіанською міфологією, але продюсери почали викидати все, що вимагало хоч якихось витрат, крім мінімальних. В кінцевому підсумку залишився банальний слешер про зло на болотах. На тестових показах фільм отримав настільки кепські відгуки, що студія побоялася випускати його в американський прокат і замість цього відразу викинула в ефір кабельного ТБ. А от іншим країнам пощастило менше: там «Лісовика» крутили в кінотеатрах – і хтось, мабуть, навіть віддавав гроші за квиток.
Говард-качка (1986)
Є якась іронія в тому, що першим персонажем коміксів Marvel, який отримав повноцінний іменний блокбастер, став саме селезень Говард. Ні, ви тільки вдумайтеся: не Капітан Америка, не Людина-павук, а качка в костюмі, яка говорить. І це коли DC вже могли похвалитися трьома частинами «Супермена». Кому тільки прийшла в голову ця блискуча ідея? Не повірите, але Джорджу Лукасу. Виявляється, ще в сімдесяті він зафанатів від коміксів про Говарда, а після феноменального успіху «Зоряних воєн» отримав достатній вплив, щоб переконати Universal зняти екранізацію й до того ж виділити на неї тридцять сім мільйонів доларів. Для порівняння, виробничий бюджет першого «Бетмена» був на два мільйони менше.
І начебто все повинно було забезпечити картині успіх. Проект курирував творець персонажа Стів Гербер, головну жіночу роль виконувала зірка «Назад в майбутнє» Ліа Томпсон, спецефектами займалися кращі майстри Lucasfilm – але результат виявився просто катастрофічним. «Говард-качка» з тріском провалився в Штатах, отримав чотири «Золоті малини» й номінацію на звання найгіршого фільму десятиліття. Критики від душі поливали фільм брудом за несмішні жарти, убогу акторську гру й огидно зробленого інопланетного монстра. Але особливо їх розлютили зовсім не дружні стосунки між Говардом і земною дівчиною Беверлі. Вже вибачте, але зоофілія – це занадто.
Фантастична четвірка (2015)
Будь-який з чотирьох фільмів про Фантастичну четвірку гідний місця в цьому списку, але версія 2015 року – однозначний фаворит. Це навіть не фільм, це половина фільму з прибитою цвяхами кінцівкою. Почасти все пов’язано з тим, що режисера Джоша Транки до фіналу виробництва просто усунули від проекту. Але у продюсерів були вагомі причини – те, що він все-таки встиг зняти, виявилося просто бездарно. Сцени затягнуті донезмоги, історія вганяє в сон, між акторами немає ніякої хімії, та й самі герої викликають відторгнення. І справа зовсім не в тому, що Джонні Шторм раптом став чорношкірим. Просто команда, яка, по ідеї, повинна бути справжньою сім’єю, в цій версії складається з інфантильних аутсайдерів. І не з живих і харизматичних, а тих, які відверто дратують.
Ось, загалом, всі картини, які коли-небудь ганьбили логотип Marvel. Подивимося, чи не поповниться цей список в найближчі роки. А які кінокомікс ви вважаєте однозначними провалами? Пишіть в коментарях!
